Контагіозна вірусна хвороба, яка перебігає блискавично, гостро, підгостро, безсимптомно й характеризується гарячкою, ціанозом шкіри, геморагічним діатезом внутрішніх органів і високою летальністю. За­реєстрована в Африці, Іспанії, Португалії, Франції, Бразилії та на Кубі.

У природних умовах вірус первинно проникає і репро­дукується в лімфоїдних клітинах ділянки глотки, а потім лімфогенним шляхом потрапляє в усі органи й тканини тварини. Незважаючи на властиву йому пантропність і здатність розмножуватися у різних ти­пах клітин організму свиней, вірус переважно уражує клітини лімфо­їдних органів та ендотелій судин. У вогнищах первинної репродукції він спочатку уражує одноядерні макрофаги, моноцити і ретикулярні клітини, які некротизуються й лізуються. У вогнищах вторинної ре­продукції (лімфовузли, ендотелій судин та ін.) дегенерація уражених вірусом клітин спостерігається в пізніші терміни — на 5—7-му добу хвороби. Патогенетичними факторами, які зумовлюють розвиток хвороби, є: масове руйнування клітин унаслідок репродукції вірусу, виділення при цьому великої кількості пірогенних речовин і токсинів типу серо-таніну, гістаміну, лімфотоксину тощо. Ці та інші біологічно активні речовини паралізують ферментативні системи клітин і спричиняють їх масову загибель. У зв'язку з тим, що вірус пошкоджує імунокомпетентні клітини, знижуються природна резистентність та імунологічна ре­активність організму свиней.

За зовнішніми проявами африканську чуму важко відрізнити від класичної. Інкубаційний період триває 2—7 діб, інколи —15 і довше. Блискавичний перебіг відмічають рідко. При цьому у хворих тварин температура тіла підвищується до 40,5—42 °С. Спос­терігаються слабкість і пригнічений стан. Свині більше лежать, важко дихають і через 1—3 доби гинуть. Гострий перебіг — найхарактернішій для хвороби, він триває до семи днів і, як правило, закінчується летально. У хворих свиней темпе­ратура тіла підвищується до 40,5—42 °С і тримається на такому рівні майже до загибелі. При цьому тварини пригнічені, залежуються й неохоче поїдають корм. Хода у них хитка, дихання поверхневе, переривчате, іноді супроводжується кашлем. Кон'юнктива й видимі слизові оболонки гіперемійовані, різко виражене посиніння шкіри та крововиливи в різних ділянках тіла (вуха, живіт, підщелепний простір, пах). У деяких хворих особин бувають запор або пронос, калові маси з домішками крові. Вагітні свиноматки абортують. В окремих хворих відмічають конвульсії, паралічі, коматозний стан, но­сову кровотечу. Шдгострий перебіг характеризується тими ж самими симптомами, що й гострий, і триває до 20 діб. У хворих свиней температура тіла протягом тижня утримується в межах 40,5—42 °С, потім знижується д0 40—40,5 °С. Більшість тварин гинуть, а у деяких інфекційний процес набуває хронічного характеру. При цьому відмічається висна­ження, відставання в рості, з'являються ознаки бронхопневмонії, роз­виваються артрити, некрози вух, шкіри, нижніх частин кінцівок, спи-ни,,голови. Хворі свині гинуть у стані виснаження. Безсимптомний перебіг характерний для природних носіїв вірусу — бородавочників, лісових і чагарникових свиней в Африці та домаш­ніх — в Іспанії й Португалії. Клінічно ця форма не виражена і прояв­ляється лише переміжною віремією. При стресах вони виділяють вірус і заражають здорових свиней.

При гострому перебігу хвороби шкіра вушних раковин, живота й внутрішньої поверхні стегон темно-червоного із синюшним відтінком кольору з розлитими крововиливами.Кровоносні судини розширені, в м'язах відмічають крововиливи і гематоми. Лімфовузли збільшені, поверхня розрізу мармурова. Нерід­ко вони темно-червоного, майже чорного кольору й нагадують зсідок крові. Селезінка збільшена, вишневого чи темно-червоного кольору, м'якої консистенції, краї її закруглені, пульпа соковита, легко зскрі­бається з поверхні розрізу. Легені повнокровні, збільшені в об'ємі, сірувато-червоного кольору. Часто виявляються крововиливи під плеврою. Нирки збільшені, темно-червоного кольору, з плямисто-крапковими крововиливами. Миска нирки набрякла, всіяна плямисти­ми геморагіями. Печінка збільшена, повнокровна. Слизова оболонка жовчного'міхура набрякла, пронизана крапковими крововиливами, останні локалізуються і в серозній оболонці. Слизова оболонка травно­го каналу почервоніла, набрякла, місцями з крововиливами. У деяких випадках геморагії локалізуються в серозній оболонці товстого кишечнику. Судини головного мозку кровонаповнені, мозкова речовина набрякла, з крововиливами.

Діагноз на африканську чуму свиней ставлять на основі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патолого-анатомічних змін і результатів лабораторних до­сліджень. Лабораторну діагностику проводять у Центральній державній ла­бораторії ветеринарної медицини або в Інституті ветеринарної меди­цини УААН. Вона грунтується на виділенні збудника у культурі лей­коцитів або кісткового мозку свиней, виявленні вірусного антигену в пробах з органів хворих тварин чи антитіл у сироватці крові тварин, що перехворіли (реакція гемадсорбції, РІФ, РЗК, РДП, ІФА). При здійсненні диференціальної діагностики виключають класичну чуму, хворобу Ауєскі, бешиху, пастерельоз.

Єдиної думки про механізм імунітету при африканській чумі свиней немає. Випробування інактивованих та живих вакцин не дали бажаних результатів. Заходи щодо профілактики й ліквідації африканської чуми свиней передбачені діючою інструкцією, затвердженою Головним управлінням ветеринарії Міністерства сіль­ського господарства СРСР (21 листопада 1980 p.). Вони спрямовані на запобігання занесенню збудника в країну, а також на своєчасну і швидку ліквідацію хвороби у разі її виникнення.

Збудником африканської чуми є вірус, що містить ДНК і належить до родини Iridoviridae. Віріони сферичної форми, діамет­ром 175—215 нм. Вірус має складну антигенну структуру, містить комплементзв'язуючий, преципітуючий і типовий гемадсорбуючий антиген. На основі затримання гемадсорбації виділено дві антигенні А-та В-групи (типи) й одну підгрупу С вірусу африканської чуми свиней. Вірус африканської чуми дуже стійкий проти широкого діапазону температур і рН середовища. При температурі 5 °С залишається життєздатним до семи років, 18 °С — до 18 міс, 37 °С — до 30 днів, при 50 °С —до 60 хв. У трупах свиней вірус зберігається до десяти тижнів, у м'ясі від хворих тварин — 155 днів, копченій вітчині — до 5 міс, у гною свинарників —до 3 міс. Формалін, карболова кислота, хлоровмісні препарати в звичайних концентраціях руйнують вірус протягом 15 хв.

До африканської чуми сприйнятливі домашні й дикі свині незалежно від віку і породи. Джерело збудника інфекції—хворі свині та вірусоносії. В Африці у диких свиней захворювання перебігає безсимптомно, і вони є основним резервуаром вірусу в стаціонарно неблагополучних зонах. З організму заражених тварин вірус виділяється з кров'ю при носо­вих кровотечах, із фекаліями, сечею, секретами слизових оболонок носової порожнини, слиною. Свині заражаються, головним чином, при поїданні кормів, контамінованих вірусом. Зараження можливе також респіраторним шляхом, через пошкоджену шкіру й укуси зара­жених аргасових кліщів роду орнітодорос, що є переносниками і ре­зервуаром вірусу африканської чуми свиней, в організмі яких він зберігається роками. Небезпечні фактори передачі збудника інфекції — продукти забою заражених свиней (м'ясо, м'ясні вироби, сало, кров, кістки, шкури). Механічно вірус можуть поширювати люди, домашні тварини різних видів, комахи, гризуни, що знаходилися в епізоотичному вогнищі або на контамінованій вірусом території різних об'єктів (бойні, склади, холодильники). Африканська чума свиней проявляється як епізоотія й характери­зується високими захворюваністю, смертністю й летальністю (98— 100%), передусім у свіжих вогнищах хвороби. Останнім часом, особ­ливо в ензоотичних районах, відмічено зниження вірулентності збудника, і хвороба частіше проявляється підгостро й безсимптомно із зниженою летальністю (10—30%).