 Рідко можна зустріти людину, яка ніколи не бачила цю тендітну рослину. Український фольклор розповідає, що ці подібні до перлин квіточки є не що інше, як застиглий сріблястий щасливий сміх лісової русалки – Мавки, яка вперше відчула радість великого, щирого, взаємного кохання. Та здебільшого в оповідях, пов'язаних з конваліями, мова йде не стільки про радість, скільки про печаль, навіяну обрисами квітки і червоним кольором плодів. Так, наприклад, за християнським переказом, конвалії виросли із сліз Богоматері, коли вона оплакувала розп'ятого сина.
Культивувати конвалію стали в середині XVI століття. Особливою любов’ю квітка користувався у Франції. Перша неділя травня щорічно відзначається французами як свято конвалії. Конваліями прикрашають житло і одяг. Якщо під час танцю молоді люди обмінюються букетами конвалії, вважалося – з цього моменту вони заручені. Відмовитися від букету означало відмовитися від дружби, кинути конвалію під ноги означало виразити зневагу.
Конвалія звичайна або травнева (Convallaria majalis) – трав'яниста багаторічна рослина. Кореневище конвалії повзуче, листки широкі, яйцеподібні, темно-зелені, блискучі. Квітки дрібні, з сильним запахом, витончені, пелюстки білі. Цвітіння досить тривале - з кінця весни до середини червня. Після закінчення періоду цвітіння з’являються плоди конвалії – дрібні червоні ягоди. Конвалію в саду використовують для посадки у квітниках поряд з іншими весняними квітами. Всі частини конвалії отруйні, тому потрібно подбати про захист - в першу чергу унеможливити доступ дітям. Незважаючи на тендітність, квіти конвалії досить витривалі і довго зберігають свіжість у воді. Саме тому їх часто використовують у флористиці, зокрема для створення букетів та квіткових композицій. Сильний аромат крихітних квіток може викликати головний біль, тому приміщення, в якому зберігаються конвалії, необхідно регулярно провітрювати. Крім того, конвалія – лікарська рослина, що використовується в народній медицині. Як засіб, що зміцнює серцево-судинну систему, застосовують настоянку з квіток, листя і стебел.
Але, щоб зберегти цю чудову квітку не будьмо байдужими і не нищимо її у лісах. Бережімо природу рідного краю!
|
